Ще  в 70 роки минулого століття наше місто славилось чистими ставками  річки Сухий Омельник, які були безпечні для відпочинку та купання в них. Особливо екологічно безпечним  в цьому відношенні був так званий Грабарківський ставок. В ньому водились щука, короп, лин, краснопірка, червоний карась, в’юни, раки та ще багато інших представників рибного світу прісноводних водойм.

Та з того часу,  як  на початку 80-их років ХХ століття Глобинський маслозавод став напряму зливати відходи стічних вод  промислового виробництва  в цей  ставок, проклавши зливні труби через дорогу по вулиці Гагаріна,   все докорінно змінилося. Річка з часом вниз по течії перетворилася на   маслозаводський відстійник, винищивши майже ввесь рибний світ. Лише білий карась  ще борсається,  щороку масово гинучи під час літнього  розкладу отруйних відходів маслозаводу. Додайте сюди ще і пахощі, які йдуть від розкладу отруйних решток  промислових стоків  і всім цим змушені дихати жителі міста. До цього тепер додаються і «ароматні» запахи від годівлі преміксами численних глобинських свинокомплексів, звезення відходів м’ясокомбінату  на міські сміттєзвалища,  які розкладаючись  створюють нестерпний трупний сморід,  безпідставне  виливання на цьому ж сміттєзвалищі частини відходів маслозаводу де заманеться – і  виходить що наше місто перетворюється на якийсь суцільний  експериментальний майданчик  по забрудненню навколишнього довкілля.

Надіємося, що   з розширенням повноважень Глобинської міської  об’єднаної громади,   нарешті,  в міської влади з’явиться можливість впливати на цю ситуацію  належним чином та призивати  таких   «горе-господарів» до елементарного порядку та відповідальності.

Загибель представників рибного світу в річці Сухий Омельник внаслідок скидів стічних  вод маслозаводу в липні 2015 року