До роковин народження героя

27 січня 2016 року нашому земляку, уродженцю с. Опришки Глобинського району Полтавської області, воїнові, що загинув, захищаючи Україну в зоні проведення антитерористичної  операції  Віктору Вікторовичу Аврамчуку виповнилося б  29 років.

Рівно стільки років тому в родині Арамчук Олени Володимирівни та Аврамчук Віктора Григоровича родився син,  якого назвали на честь батька Віктором.  Ріс він звичайним хлопцем. Навчався в Опришківській загальносвітній школі І-ІІІ ступенів, яку і закінчив в 2004 році.  Через рік Глобинським РВК його призвали на службу до лав Збройних Сил України. 25 червня 2005 року у військовій частині в Житомирі він прийняв присягу на вірність народу України і залишився вірний їй до останнього свого подиху. В квітні 2006 року був демобілізований в запас по закінченню строкової служби.

Одружився працював, мав двоє діток, якими дуже гордився і яких щиро любив. А ще він був патріотом своєї України і тому коли над нею  нависла  військової агресії зі сторони Росії, став на захист своєї держави.

4 серпня  2015 року Глобинським РВК він був призваний за мобілізацією на військову службу  до аеромобільних (десантних) військ. Був стрільцем-помічником гранатометника. Після закінчення військової перепідготовки з 9 жовтня 2015 року – на передовій, в безпосередній близькості від знахабнілого та підлога ворога. Постійні обстріли та провокації зі сторони ворога, кожного дня загроза  життю і здоров’ю  Віктора. Та він не рахувався ні з чим – мужню та стійко переносячи всі труднощі військових  ратних буднів.

Однак,   підступний  обстріл знахабнілого ворога зранку 10 січня 2016 року по бойових позицій військової частини,  де перебував Віктор Аврамчук   став для нього останнім. Саме тоді, о 7 годині 36 хвилин,  під час обстрілу з АГС-17, що вівся   сепаратистсько-російськими бандформуваннями з південно-східного напрямку в районі с. Зайцево  поблизу Горлівки,    він   отримав  тяжке осколкове поранення голови та відкриту черепно-мозкову травму, які виявилися не сумісними з життям. Загинув герой, який не шкодував свого життя за рідну Вітчизну.

Рідна Опришківська земля прихистила героя, ставши назавжди його місцем вічного спочинку.

Не має слів якими можна було б розрадити горе рідних. Та ми віримо, що  ворог понесе своє покарання. За всі сльози і страждання матерів та близьких, за горе  і біль від втрат і  розрухи, за кожне втрачене життя, як героїв воїнів-українців,  так і  мирних жителів.

А Віктор Аврамчук  житиме в наших серцях та нашій вдячній пам’яті. Герої не вмирають! Вічна йому пам'ять!

Віктор Аврамчук під час прийняття присяги на вірність України - 25 червня 2005 року

Віктор Аврамчук під час участі в антитерористичній операції (2015 рік)