Ще перший Майдан 2004 року, що виник в Україні,  продемонстрував неабиякий добровільний рух українського суспільства до самопожертви  на підтримку тих, хто став наперекір владній системі. Однак,  безініціативність, поступливість та користолюбство  тих,  хто потім за підтримки  народних мас дійшов до влади в 2004 році принесли чимале розчарування українському суспільству.

            Та все ж,  коли були намагання узурпувати владу  знову,  як і раніше  українці підтримали  активістів нового Майдану, ділячись з ними коштами, продуктами харчування, одягом,  ліками та всім необхідним в той час.

            Та найбільшого розмаху цей рух – волонтерство набув в час,  коли над Україною нависла загроза   військової окупації  з боку сусідньої  російської держави. Сьогодні ми можемо стверджувати, що без підтримки  українського люду, без волонтерів  не вистояла б наша армія та наші патріоти-добровольці в запеклому протистоянні  з озброєним  та добре підготовленим  ворогом.

            Саме слово «волонтер»  в перекладі  з французької мови означає  «доброволець»,  з  латині -  «вільне волевиявлення» та «бажання» або «намір», тобто,  буквально значення слова – добровільний помічник.  Це люди, які цілком безкоштовно займаються громадською діяльністю, надають допомогу тим, хто цього потребує,  працюють у сиротинцях, притулках для неповнолітніх, школах-інтернатах, будинках престарілих.

Виникнення волонтерського руху  пов’язується з 1859 роком. Саме тоді Жан Анрі  Дюнан, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створення Червоного Хреста — організації, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюнаном, керуються і досі волонтерські організації усього світу.

             Сьогодні   волонтери світу мають свій єдиний координаційний центр - Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.

            Волонтерський рух — доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Волонтери – це люди, які   добровільно надають   безоплатну соціальну допомогу та послуги тим, хто цього потребує:  військовослужбовцям в зоні АТО, вимушеним переселенцям,   інвалідам, тяжко хворим, дітям-сиротам, людям похилого віку.

            Мабуть не має жодної глобинської родини,  яка б не долучилася до благородної справи  підтримки наших Збройних Сил та добровольців в їх  боротьбі з  підступним ворогом. Відправлені СМС на підтримку армії, грошові кошти-пожертвування, матеріальна допомога, теплі речі та продукти харчування - ці та інші  благочинні пожерти глобинців були  суттєвою  доброчинною допомогою. Та, мабуть, найбільш зворушливими та найбільш щирими були ті  зусилля,  які в добрій справі допомоги нашим воїнам-захисникам  були вчинені глобинськими школярами. Їх патріотичні малюнки, вірші, листи-звернення, амулети, виготовлені захисні сітки, благочинні  ярмарки  солодощів та інші  заходи зворушують теплотою маленьких сердець та дитячою щирістю. Можна бути впевненими, що ці  майбутні покоління  збережуть  незалежність нашої держави, адже їх    любов і патріотичні  почуття до України  безмежні.   

            Безсумнівно, що за тієї ситуації,  в якій опинилась наша держава зіштовхнувшись з агресію Росії,  роль волонтерства величезна. Зараз вона знаходить визнання і підтримку на державному рівні. Однак з часом волонтерство проявившись спочатку,  як  добровільний та доброчинний рух самих народних мас, серед яких переважала молодь,  в останній час  стало обростати різними людьми, які в цьому почали вбачати свій зиск - неконтрольовані грошові кошти, матеріальні цінності, продукти, одяг та інше, величезний авторитет в суспільстві.  Тож зараз займатись волонтерством стало не просто покликом душі, а й  для   окремих не чесних на руку громадян,  досить вдалим пристосуванням.

Справжні волонтери ніколи не стануть кричати скрізь і всюди, що ось саме вони стільки зробили, саме вони,  а не хтось інший. Вони не стануть  хизуватись  тим, що  вчинили доброчинні вчинки. За них це оцінять ті,  кому вони таку допомогу надали.  Вони не стануть   використовувати участь у волонтерстві,  як свою особливу заслугу і робити це для того,  щоб їх обов’язково за це оцінили, щоб здобути собі, таким чином, авторитету   в суспільстві,  а потім використовувати  свою участь у волонтерстві  для досягнення своїх тих чи інших особистих цілей.

Волонтерство – це,  знову ж таки,  поклик душі.  Волонтери отримують задоволення від того, що вони надали допомогу – матеріальну, фінансову, своїми вміннями і навиками догляду, піклування і таке інше. Це стан душі отримувати задоволення від того, що комусь стало краще від твоєї допомоги,  твоєї  особистої участі.

В той же час прихід окремих бізнесменів, людей із сумнівною репутацією до керівництва чи організації волонтерського руху відлякує простих людей від   участі в благочинних акціях, зборі допомоги. Мабуть настав час,  коли б потрібно все таки розробляти якісь прозорі механізми обліку такої  волонтерської допомоги та звітності, яка була б зрозуміла  кожному.

Адже, на жаль,  в нашому суспільстві останнім часом будь-які найпрогресивніші,  найдемократичніші, найлюдяніші цінності та починання з часом нівелюються та спотворюються.  Хочеться щоб наше українське волонтерство залишалось таким же благородним та доброчинним,  як воно і зароджувалось і все більше людей вважало участь в такому русі  справою честі та  особистого усвідомленого поклику робити добро іншим людям.