1 2 3
Зустріч із учасником бойових дій Друкувати Написати листа
Середа, 26 серпня 2015 10:40

В 10-денну відпустку додому із зони проведення бойових дій на Сході України   прибув  глобинець Микола Савченко. Разом з дружиною зайшов і до міської ради, щоб вирішити питання з оформленням матеріальної допомоги, що надається сім’ям  воїнів, що знаходяться в зоні проведення бойових дій.

Зустрівся він і особисто з міським головою Станіславом Джусем. Користуючись нагодою вирішили, як кажуть, з перших уст дізнатися про обстановку в зоні АТО, настрій бійців, їх побут та забезпечення.

 

«Якщо бути відвертим, - говорить Микола Васильович, - то настрій місцевого населення проросійський. Та воно й не дивно, адже у них, там де ми перебуваємо в зоні АТО,  працюють російські канали телебачення, російські радіостанції. Два українських канали лише можна дивитися і то з великими технічними перешкодами – це «ТЕТ»  та «ICTV». До того ж частина місцевого населення, що знаходиться на українській території  продовжує воювати на стороні сепаратистів, тож зрозумілі, що їх рідні, які проживають на звільнених територіях, вболівають далеко не за українські Збройні Сили. Однак відвертого протистояння зі сторони місцевих не має. Але там не побачиш ні української символіки, ні вишиванок у жителів. Лише на державних установах…»

-А як же наше Міністерство інформації України Юрія Стеця, невже не вживається ніяких заходів   щодо налагодження інформування Донбасу та Луганщини  українськими засобами масової інформації ?- запитали ми у Миколи Савченко.

- Не знаю. В усякому разі ми ніяких змін в цьому не відчули. Нам теж доводиться дивитися російське телебачення в часи відпочинку, так як іншого не має. Але коли їх інформаційні новини в нас викликають тільки роздратування тією неправдою, яку перекручують та подають населенню, то зрозуміло, що більшість сприймає її  як достовірну. До того ж ця інформаційна російсько-сепаратистська  пропаганда вся відверто ворожа, антиукраїнська. Вони показують, що нібито не вони, а ми українські військові обстрілюємо їх населенні пункти, вбиваємо мирних громадян і дітей, обзивають нашу владу фашистською хунтою, а нас військових - фашистами. Хоча ми захищаємо власну землю, а саме росіяни найманці і є фашистами-агресорами.

В складі тих, хто зараз  перебуває в моїй бойовій частині,  є  представники з різних куточків України: Західної, Центральної, Східної та Південної. Ми не ділимось за своїм походженням, наприклад,  на західних чи східних. Ми всі єдині. По справжньому дружні і добрі стосунки між нами всіма. Ми дійсно одна велика військова команда. Є у нас і свій військовий капелан. Надзвичайно душевна, добра і щира людина.

А взагалі то з нами разом воюють і колишні жителі з Донецька та Луганська. І вони справжні патріоти України. Разом з нами розділяють всі негаразди, які виникають під час ворожих обстрілів та військових дій. Воїн з Донецька признався нам, що коли він в перші півтора місяця став воювати,   то навіть не розумів про що ми говоримо, адже він звик розмовляти лише на російській мові, жив в середовищі, де звучала тільки  російська мова. Однак зараз він уже навіть і сам вставляє українські слова і в чому нам признався розуміє українську мову. Говорить, я вже розумію все про що ви говорите, але ще сам не навчився добре розмовляти на українській мові. Але дуже хочу навчитися. А взагалі то йому не позаздриш. Його рідні, батьки залишились в Донецьку. І там, одурманені  ворожою російською пропагандою,  вони на стороні сепаратистів. Його, коли йому вдається зв’язатись з ними по телефону, обзивають фашистом, що служить київській хунті. Він говорить їм переїздіть  на українську територію, чому Ви там, мовляв сидите, страждаєте без пенсії і нормальних умов проживання, а вони йому, що мовляв, краще ми помремо, але не продамося  київській хунті. Так,  що не все так просто.

А взагалі то у нас своє налагоджене там  військове  життя, зі своїм  побутом та навіть і господарством. Так,  саме  господарством. Ще коли ми перебували в Луганській області на бойовому чергуванні по лінії розмежування до нашого військового підрозділу прибилася свійська качка. Прийшла сама. Адже навкруг розбиті і спалені обстрілами села. От вона в пошуках людей і прийшла до нас. Ми стали її підгодовувати і тепер вона наша любимиця. Вона вже старенька, наївшись перевалюється на бік та спочиває, але вона наша любимиця, то ж вона відчуває таку увагу до своєї «персони» і нікуди він нас не тікає. Таким же чином прибився до нашої качки і гусак. А ще до нас пристало дві собачки. Як їх  звали раніше ми звісно ж не знали то дали їм  військові клички, адже вони тепер теж члени нашого військового підрозділу – Гільза та Пулька. Є ще кіт «Шнурок». Тож коли ми переїжджаємо з місця на місце, то забираємо все своє господарство. В спекотливі дні для гуски та качки  вириваємо ямки куди спеціально наливаємо води, що вони мали де побовтатись та попити води. Вони тепер від нас нікуди. А зовсім не давно до нас прибилась і нутрія. Де вона і звідки взялась не знаємо. Але поселилася в нас в складському приміщенні і проживає, звикаючи до нас.

Якщо говорити за постачання і харчування, то буду відвертим - всього вдосталь. Військове обмундирування, зброя , боєприпаси. Це все є. Однак окрема вдячність волонтерській допомозі. Особисто мені, як учаснику АТО, частину військової амуніції, такої необхідної  у військових  умовах, придбав за свої  кошти та безкорисливо передав глобинський підприємець Іван Миколайович Кулініч.  Це тактичні окуляри, наколінники, налокітники та  шолом.

Хороші видають пайки:  тушонку, каші, консерви з риби в томаті та олії, згущене молоко, практично всі крупи. Балують нас і волонтери. Домашнє сало, тістечка, сушені  борщові та супові набори. Також вони передають нам і окремі речі: шкарпетки, натільну білизну та інше. А ще нас хвилюють і надають наснаги дитячі малюнки, що їх привозять волонтери. Адже ми розуміємо,  що таким чином діти України стараються своїми малюнками підтримати нас. А взагалі то моральний, патріотичний  дух у нас досить  високий. Ми віримо, що правда за нами, що ворог, що зазіхнув на українські землі,  зазнає поразки.

Микола Савченко, в колишньому працівник правоохоронних органів, слідчий, не зміг залишитися байдужим в час, коли на нашу Україну напав підступний ворог. Він патріот, українець за духом і переконаннями. Тож, коли надійшла повістка з військкомату, він сприйняв це,  як і належне - вибір долі. І там знаходячись на передовій, на бойовому чергуванні,   він продовжує жити активним, цікавим життям. «Я завів  зошит в який нотую цікаві слова, вирази, як діалекти української мови,  так і  суто породжені нашим військовим побутом, - говорить  він, - думаю, що якщо це цікаво мені, то, можливо, колись стане цікавим і іншим. Адже в пам’яті всього не утримаєш. А ще з собою на передовій тримаю цифрового фотоапарата. Ним знімаю своїх кращих військових побратимів, наш побут, щоб пам’ятати в яких умовах та якою ціною ми відстоюємо  зараз свободу та незалежність України».

Під кінець зустрічі ми бажаємо  воїну щасливої долі, військової удачі та щоб бог зберігав його життя! Щасливого повернення додому! І до нових зустрічей!

Микола Савченко на околицях  міста Северодонецька  в бойовому спорядженні

Тут бійці його частини знаходяться на бойовому чергуванні. Уважно слідкують щоб не було проникнення диверсійно-терористичних груп ворога чи його наступу.

Там вдалині у "зеленці" знаходиться уже ворог: сепаратисти та російські військові

Вогнева "точка" їх військового підрозділу

Микола Савченко біля 85-міліметрової противотанкової установки - найбільшого калібру їх озброєння,  дозволеного Мінськими домовленостями. Бійці жартома прозвали її "шайтан-труба". А приліпилось це прізвище тому, що вже було декілька випадків, коли сепаратисти починали обстріл їх частини, а отримавши відповідь з цієї установки припиняли обстріли. Остужувала їх пил та військовий запал ця  зброя.

Військовий побут. Часто бійці намагаються самі готувати собі їжу, адже хочеться чогось "домашнього". Сьогодні боєць їх підрозділу приготував національне молдавське блюдо мамалигу та "вушкварки" якими нею посипають. Ріжуть мамалигу на порції ниткою.

Тут теж готують чай та інші  "військові" страви. Щоб не видно було вогнища зі сторони ворога вогнище затулене металевим листом

Ось вона первістка їхнього господарства свійська качка-білявка. Тільки трішки замурзана - ну дуже вже любе вона  качатись в калюжі. Зате ніскільки не боїться людей, яких вона сама знайшла та напросилась на проживання.

Цей теж придибав сам та й прижився. Разом з воїнами міняє вже не перше місце дислокації. Спеціально для своїх домашніх водоплавних птиць  воїни наливають воду.

А це - "Шнурок". Маленьким та немічним його підібрали воїни. Маму-кішку вбило осколком снаряда. Тож його виходили вони годуючи спочатку з "піпетки". Зараз він безсумнівний улюбленець воїнів  і любить тільки мясні ласощі.

Останній поселенець - нутрія. Звідки вона взялась ніхто не знає. Виявили її вранці. Видно вночі вирішила поселитися біля людей. Спочатку була майже зовсім дика, але з часом стала освоюватися та реагувати на турботу і піклування воїнів

Учасник АТО Микола Савченко та Глобинський міський голова Станіслав Джусь під час зустрічі в робочому кабінеті  міського голови в приміщенні міської ради

 

 
Цікава стаття? Поділися нею з іншими:

Додати коментар

Правила додавання коментарів

Шановні користувачі нашого сайту, переконливо просимо ознайомитись з правилами додавання коментарів.

Мови нашого сайту - українська та російська. Звертайте увагу на правопис. Використання трансліту (написання українських, російських слів символами латиниці) при написанні повідомлень допускається тільки в крайніх випадках. Правка коментарів, які відповідають правилам сайту, не проводиться.

В коментарях категорично заборонено:

1. лайки, нецензурні вирази;
2. порушень законів Конституції України, некоректних висловів щодо державних символів;
3. ознак ксенофобії та релігійної ворожнечі;
4. реклами, спаму, флуду тощо.
5. особиста образа.
6. поширення недостовірної інформації (коментар буде видалений до моменту надання доказів!)

Всі коментарі, що порушують правила, будуть видалені з посиланням на відповідний пункт правил!
Дякуємо за порозуміння.


Захисний код
Оновити



Пошук по сайту

Фотогалерея

Глобинська міська рада