Бібліотека на селі давно перестала бути місцем, яке зараз часто відвідують жителі села. За сільськими турботами, різноманіттям каналів та   програм телебачення, можливостями мережі Інтернету  все менше справжніх  шанувальників книжного слова навідується до сільської бібліотеки. Крім того, варто відзначити, що й самі бібліотечні фонди надто збідніли, адже за економічною скрутою в них протягом  десятиріч майже не  оновлюються книжкові фонди сучасними популярними авторами і виданнями, була відсутня переплата цікавої та місцевої періодики. З переходом бібліотек до управління громадою є суттєві зрушення на краще. Так, вперше за стільки років для бібліотек оформлені популярні періодичні видання, вирішуються питання про   ремонт бібліотек, підключення до мережі Інтернету, оновлення інтер’єрів та фондів.

Та все ж багато чого залежить від самих працівників бібліотек. Від їх відповідального ставлення до роботи, професіоналізму, любові до справи, яку вони роблять,  та самовіддачі. І в цьому котре переконуєшся,  відвідавши Бабичівську сільську бібліотеку. Варто переступити поріг цього закладу і  не можеш не дивуватися тому, яке оформлення мають стенди бібліотеки, з якою любов’ю та творчим підходом тут поєднано висвітлення важливих тем, подій, ювілей видатних осіб з українським та місцевим колоритом. Відчувається, що цей заклад живе щоденним життям країни, йде в ногу з часом. Не дивлячись на те, що більшість книг має тривалий час їх зберігання та використання,  всі вони охайні, доглянуті та   акуратно розміщені у стелажах. Відчувається у всьому порядок та  те, що завідувач  може з легкістю відразу відшукати потрібну книгу чи видання.

А працює в цьому книжному храмі – Тамара Вікторівна Гладирь. ЇЇ енергії, бажанню творити добро можна щиро позаздрити. Це її стараннями, її задумом в сільській бібліотеці оформлено куточок, де сучасні  школярі з цікавістю можуть ознайомитися з тим, що їх батьки та рідні  були активними читачами бібліотеки, дізнатися цікаві краєзнавчі відомості про своє рідне село. І в цьому дійсно є велике раціональне зерно.

На сьогодні бібліотеки повинні стати тим центром духовності,  в якому повинне поєднуватися літературне, наукове,  документальне слово з відомостями  про рідний край, відомих і заслужених своїх земляків. Бібліотека повинна єднати людей, які цікавляться не лише літературою та літературною творчістю,  а й рідною історією, природою та  народними традиціями краю. Саме на такі завдання    орієнтують  працівників бібліотечної справи в Глобинській громаді керівники відділу культури, сім’ї молоді та спорту та керівництво міськвиконкому. Працівники бібліотек не повинні бути простими надавачами послуг, а й повинні приймати активну участь в  культурно-просвітницькому житті  своїх населених пунктів, бути збирачами відомостей про минуле та сучасне своїх населених пунктів та відомих своїми здобутками, працею, талантами та вміннями односельців і вихідців з рідних країв.

Втім, якщо говорити за Тамару Гладирь, завідувачку Бабичівською сільською бібліотекою,  то вона і тут попереду багатьох своїх колег. Адже саме її ентузіазмом, її стараннями в с. Бабачівці створено чудову кімнату-музей – сільську світлицю в якій зібрані шедеври  місцевих майстринь – чудові та неповторні своїми візерунками зразки української вишивки. Рушники, скатертини, предмети одягу, речі кухонного начиння та сільського вжитку з любов’ю зібрані в цій світлиці-музеї.

«Все це зроблено задумом, руками і зусиллями нашої завідувачки сільською бібліотекою Тамари Гладирь, - говорить Бабичівський сільський староста Станіслав Живолуп, - це її мрія створити в селі кімнату-музей народної творчості,  це саме вона особисто обійшла сотні осель жителів наших сіл, що входять до Бабичівського старостату, щоб відшукати місцеві зразки української народної творчості. Це вона умовила шановних ветеранів, бабусь і дідусів, своїх рідних і знайомих, щоб вони поділилися та передали до сільської світлиці-музею народної творчості ті вироби та   предмети домашнього вжитку, які в них зберігалися, щоб всі інші жителі наших сіл та гості могли їх побачити та ознайомитися із творчістю місцевих майстринь та майстрів. Тож, тільки завдячуючи їй ми маємо зараз такий чудовий куточок народної творчості, де окремі експонати мають сотню і більше років з часу свого створення».

І, дійсно,  це справді подвижницька праця, яка заслуговує добрих слів вдячності. Це зібрання,  після його наукового опрацювання відповідними спеціалістами, оформлення експозицій та проведення ремонту самого приміщення,  може стати чудовим  сільським музеєм народної творчості, який з гордістю   будуть відвідувати,  як жителі села, так і гості та туристи. Адже інтерес до української вишивки, української творчості в останній час лише зростає.  А приклад  творчого підходу до своєї праці завідувачки Бабичівської сільської бібліотеки Тамари Гладирь гідний поваги та наслідування.

В Бабичівській сільській бібіліотеці

Фрагмент сільського музею-світлиці