Саме цю новину анонсувала директор Глобинської гімназії імені В.Є.Курченка – Катерина Скляр присутнім на зустрічі з нагоди презентації книги  краєзнавця Сергія Харсуна «Відмінник  народної освіти»   про відомого педагога Глобинщини Петра Андрійовича Марченка.

Таку ініціативу про створення на території Глобинської гімназії скверу з дерев горобини запропонував внук П.А.Марченка, відомий в Глобине керівник сільськогосподарських підприємств, меценат Володимир Андрієнко. Свого часу в Глобинській середній школі, що передувала гімназії,  працював заступником директора школи Петро Андрійович Марченко. За роки своєї праці він залишив позитивні спогади, як добрий, чуйний, ерудований вчитель і справжній педагог. Тому,  саме тут з нагоди 110-річниці з дня народження П.А.Марченка і є намір висадити на пам'ять про цього педагога 110 горобин. З тим, щоб кожного наступного року висаджувати ще одну горобину, як свідчення невмирущості пам’яті про добрі справи.

Презентація книги, створеної С.О.Харсуном,  проходила в актовій залі  Глобинської гімназії в  присутності автора книги, нащадків роду Марченка, працівників районної бібліотеки, педагогів та учнів гімназії, керівництва міської ради та відділу освіти виконкому Глобинської міської ради. На зустріч прибули і ті,  хто мав змогу особисто знати та спілкуватися з Петром Андрійовичем Марченко. Перед присутніми виступили директор Глобинської гімназії   Катерина Скляр, завідуюча відділом обслуговування Глобинської ЦРБ Бугаєць Алла, автор книги Сергій Харсун, внуки П.А. Марченка – Володимир та Сергій Андрієнко, директор Градизької гімназії ім. О.Білаша – Лариса Салімон,  глобинка Таміла Мамон, начальник відділу освіти виконкому Глобинської міської ради Олександр Іванченко, заступник міського голови  Галина Токаренко. Всі вони з  теплотою та добрими словами говорили про «вчителя  вчителів» Петра Марченка. Бо скрізь,  де б він не працював, чи то в школі, чи в районному відділі освіти,   скрізь по собі залишив лише добрі спогади.

Особливо теплими і зворушливими були спогади про Петра Андрійовича Марченко глобинки Таміли Мамон, яка ще навчаючись в Глобинській середній школі, мала змогу особисто знати та спілкуватися з цим педагогом. «Він був надзвичайно чуйним, добрим, ввічливим, ніколи не підвищував голос на учнів школи, - згадувала Таміла Мамон, - хоча ми були, якщо бути відвертими, часто бешкетниками. Та він завжди знаходив потрібні слова, щоб нас вгамувати. Ми обіцяли йому, а потім вже соромно було порушувати слово дане вчителю. Він був надзвичайно ерудованим, міг говорити зі знанням справи на будь-яку тему. Я низько вклоняюся перед його світлою пам’яттю. І,  взагалі,  вдячна долі, що мала змогу знати та спілкуватися з такою чудовою людиною, як Петро Андрійович Марченко. Адже, він творив добро і саме  таким він запам’ятався назавжди».

Під час проведення зустрічі демонструвалися  знімки з родинного архіву родини Андрієнко, бібліографом Глобинської ЦРБ Оксаною Кравець була організована виставка матеріалів із засобів масової інформації про родину Марченко-Андрієнко.

Вже по закінченню зустрічі директор гімназії представила присутнім ученицю гімназії,  члена Малої Академії Наук - Дашу Клівенко, яка в даний час працює над науковою роботою «Історія гімназії в особах і особистостях». Звертаючись до учасників зустрічі,  Даша Клівенко подякувала Сергію Харсуну та представникам роду Марченко-Андрієнко за підготовлені спогади про П.А.Марченка, життя та педагогічна діяльність якого була тісно  пов’язана з Глобинською середньою школою №1. «Ці матеріали я використаю в своїй науковій роботі, вони є суттєвою допомогою в моїй роботі щодо історії нашої гімназії».

Зустріч добігла кінця та по собі залишила теплі спогади й позитивні емоції. Адже йшла мова про гарну людину – великого вчителя, про його добрі справи, які він щедро сіяв на своїй педагогічній ниві. І те вічне, мудре,  світле щедро зійшло  і  знайшло продовження в справах його доньки – знатного  агронома  Галини Андрієнко,  шанованої не лише в колективному господарстві «Мічуріна», де вона працювала, а й далеко за його межами. Адже,  до неї повчитися уму-розуму та дізнатися секретів хліборобської майстерності не цуралися приїхати і професори,  і кандидати сільськогосподарських наук. Це завдяки її невтомній праці, її  хліборобському хисту,   глобинські землі прославилися надзвичайно великими на той час врожаями зернових  культур та цукрових буряків. Добро щедро засіяне Петром Андрійовичем Марченко  проросло і в справах його внука – теж хлібороба Володимира Андрієнко. Благоустрій міста, озеленення, дитячі майданчики, житло для працівників свого підприємства, допомога навчальним закладам, спортивним командам міста, активна громадська позиція – стільки їх добрих справ на рахунку Володимира Андрієнко, що за раз і не перерахувати.

До цих добрих справ долучається і правнук великого вчителя – Олексій Андрієнко. Тож, добре ім’я Петра Андрійовича Марченка продовжується в справах  його нащадків.

Книга Сергія Харсуна "Відмінник народної освіти"

Виступ Вролодмира Андрієнко  під час презентації книги

Добре імя Петра Андрійовича Марченка житиме, ще довго в нашій памяті - стверджує заступник міського голови Галина Токаренко, а такі заходи потрібні, щоб і молодь знала, що добрі справи переживають і тих хто їх творив

Знімок на згадку про зустріч з родиною Андрієнків, які є продовженням роду Петра Андрійовича Марченка