Свого часу комуністичний тоталітарний режим  вимагав,  як прояв  всенародної любові до великого вождя,   встановлення, мало не в кожному населеному пункті,   пам’ятника Леніну. Іноді така «любов», навіть, переходила рамки здорового глузду,  коли в населених пунктів таких пам’ятників було по декілька. Наприклад, ще в 70-роки минулого століття в м. Глобине  красувалося аж три Ілліча: в центрі міста - в однойменному парку, в заводській частині міста - біля  заводського клубу та в авіамістечку.  З розвалом Союзу,  проголошенням незалежності України та припиненням функціонування  Глобинської  навчальної бази Кременчуцького льотного училища цивільної  авіації,  «авіамістечковий» Ленін, без належного догляду,  став  руйнуватися, тож його ще на початку 90-их  років тихенько приховали  від   всенародного споглядання.

В 2005 році став розсипатися та був демонтований пам’ятник вождю  в селі Яроші нашої громади. Така ж  доля  чекала і на пам’ятник Леніну в с. Бабичівці, який  теж став розсипатись та остаточно зруйнувався в 2008 році.

23 лютого 2014 року під впливом подій на Майдані в м. Глобине, внаслідок стихійного волевиявлення радикально налаштованих груп осіб,  було демонтовано пам’ятники Леніну,  поблизу міського клубу імені І.Франка та в центрі міста в Свято-Михайлівському сквері.

19.11.2014 року, ще до прийняття законів про декомунізацію в Україні,  сесія Пирогівської сільської ради прийняла рішення про демонтаж пам’ятника Леніну і в селі Пироги з підстав його аварійного стану та загрози обрушення.

Цікаво, що в двох центрах колишніх сільських рад громади Опришках та Жуках раніше не були встановлені пам’ятники Леніна. Отже,  тепер   в нашій громаді залишився єдиний ще «живий» пам’ятник «вічно живому» в с. Бориси. Рішення щодо його демонтажу має тепер,  відповідно до Закону України  "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки",  прийняти голова Полтавської обласної державної адміністрації в термін до 21 травня  цього року.