Свято села

Понеділок, 05 жовтня 2015 20:54

В суботу 3 жовтня цього року жителі села Устимівки святкували День свого села. На свої урочистості вони запросили і Глобинського міського голову, адже, тепер устимівчани входять до однієї великої родини Глобинської міської об’єднаної громади.

Цього дня біля сільського клубу та в залі клубу зібралися мало не всі жителі села. Малеча бавилася на гойдалках, батутах та великих надувних гірках, встановлених прямо тут, а дорослі займали місця в залі. Зал сільського клубу хоч і потребує поточного ремонту, однак, охайний, підтримуваний в належному стані, а до цього урочистого дня ще й по святковому убраний.

Перед сценою сільського клубу виставка сільських умільців, яка стверджує, що народні творчі промисли, зокрема, вишивка живуть в наших селах і, навіть, більше того набувають нових барв та напрямків розвитку. У вмілих руках майстрів оживають кольори різноманітними барвами. Тут, на столах чудові вишиті рушники, серед них є і ті, що в пісні вишиті червоними і чорними нитками. Радують своїми кольорами веселки вироби виготовлені із застосуванням бісеру. Переважає релігійна тематика – від ікон до величної «Таємної вечері» чудової копії із всесвітньо відомої картини Леонардо да Вінчі. Є і копії з інших відомих картин, сценки з українського побуту та багато представлений український рослинний орнамент.

Устимівка, українське село, що виникло на рубежі 17 та 18 століть, за свою багатовікову історію зазнало різних бід та негараздів, не раз переживало лихоліття воєн, голодоморів та в прагненні до кращого життя щоразу відновлювалось та розбудовувалось. Саме тут, на цій устимівській землі, українським дворянином –меценатом Василем Устимовичем в кінці минулого століття було закладено дендропарк, який завдяки працьовитим та вмілим рукам устимівських селян став сьогодні перлиною унікальної рукотворної природної пам’ятки. В Устимівці стільки вже десятиріч працює дослідна станція Інституту рослинництва імені В.Я.Юр’єва Національної академії аграрних наук, яка своїми науковими розробками та трудовими досягненнями забезпечує високі врожаї на українських землях. Саме звідси голосно заявив про свій писемний талант письменник-переселенець з дніпровських країв Феодосій Роговий. Для нього Устимівка стала другою домівкою, другою Батьківщиною. В грізні роки Другої світової війни 142 жителя села не повернулися додому з фронту, віддавши свої житті в боротьбі з фашизмом. Не покорились ворогу устимівчани і під час окупації. Нескорений карателями вчитель з Устимівки Василь Мехеда став символом мужності та незламності духу.

І сьогодні юнаки та чоловіки цього села там на передовій в боротьбі з новою коричневою чумою 21 століття російськими шовіністами агресорами на Сході України.

«Ах, моє ти село -

Запах мяти й ріллі,

Ти - колиска моя

На тривожній землі.

Ах, моє ти село!

Ах, велика рідня!

Ти - моє джерело

До останнього дня», - цими пісенними словами, з відомої пісні Миколи Гнатюка , ведучі святкової програми Олег Тригуб та Валентина Деревянко розпочали головне дійство цього свята Дня села на сцені сільського клубу.

Зі словом-звітом до присутніх звертається сільський голова Станіслав Живолуп. Він розповів селянам про те на які цілі були витрачені кошти місцевого бюджету, розповів про те, що на потреби Збройних Сил Україним жителі села в минулому році зібрали 17 800 грн., учасники художньої самодіяльності провели благодійний концерт та зібрали на ньому 3220 грн., а всього по Бабичівській сільській раді з врахуванням благодійних внесків фермерських господарств за минулий рік зібрано та передано на потреби армії 132 700 грн..

З привітанням до устимівчан з нагоди Дня села звернувся і Глобинський міський голова Станіслав Джусь, який відмітив, що віднині історія села Устимівки та Глобинської міської об’єднаної громади пишеться разом. Остільки «ми тепер в одній єдиній Глобинській родині. Вірю що разом ми розбудуємо та зробимо Ваше село ще кращим»! Побажав присутнім на святі міцного здоров’я, добра, щастя, родинного затишку в їх оселях, благополуччя та достатку в сім’ях, мирного неба на нашій українській землі.

Далі розпочалася концертна програма, яка, практично, була складена з виступів учасників художньої самодіяльності – жителів села Устимівка. Фактично це був бенефіс пісні. Пісенні дарунки звучали для односельців, які відсвяткували визначні події у своєму житті: золоті та срібні ювілеї весіль, поєднання доль на весільному рушнику, досягли поважного віку, стали батьками чи дідусями і бабусями. В усьому святі відчувалася атмосфера родинної щирості, теплоти, яка мабуть, тільки можлива в українському селі, цій колисці народної духовності і святості.

«Моє село, усе своє, хата, ставок, долина», - лунали слова пісні у виконанні Олексія Компанченка. І дійсно любов до рідного краю, до рідної землі, до свого села були лейтмотивом всього свята.

Однак, найбільш яскравим, емоційним і душевним був момент з вшанування односельчан, що повернулися із зони проведення антитерористичної операції на Сході України. Ще з самого початку урочистостей в сільському клубі їм виділили перші місця в залі. Однак, коли дійшла черга до них і їх позвали на сцену, ввесь зал, всі присутні і дорослі, і сивочолі, і зовсім юні встали. Зал рукоплескав своїм мужнім землякам. Це вони вирощують хліб, це вони коли нависла загроза над Україною, мовчки як годиться справжнім патріотам, справжнім чоловікам взяли в руки зброю і відстоювали мир і спокій в своєму рідному селі і на всій Україні. На честь свята Дня села їм вручили годинники, місцеві підприємці – торти, школярі піднесли квіти. Коли ж після слів вдячності за їх ратний труд вони, воїни-атовці, стали спускатися до зали всі присутні одностайно стали скандувати: Герої! Герої! Герої! І це була найщиріша подяка від земляків за їх мужність і сміливість.

Свято села продовжувалось. І воно придавало оптимізму і віри в краще майбутнє. Адже наш український народ того вартий!