В останній шлях Друкувати
Середа, 16 вересня 2015 14:33

 

Страшна звістка про смерть  нашого земляка,  уродженця та жителя с. Черевані Глобинського району Борильченко Євгена Володимировича, що був мобілізований на війську службу для захисту України в зв’язку з агресією Росії на Сході нашої держави, дісталася родини воїна  та рідного села. Цієї осені він мав бути демобілізованим та повернутися до своєї родини, до мирної праці. Та не судилося. 14 вересня цього року під час проходження служби серце воїна зупинилось. Діагностували серцеву недостатність.

Цього погожого вересневого дня до батьківської оселі, куди доставили тіло Борильченка Євгена, прибули його командир та товариші  по службі, односельчани, рідні, друзі, керівники району та міської громади, однокласники його доньки. Сільський двір не міг вмістити всіх хто прийшов  віддати останні почесті воїну та провести в останній в його земному  бутті шлях. Біля домовини героя почесна варта із колишніх товаришів по службі. Невимовне горе рідних, сльози розпачу, скорбота та сум. «Вічна пам'ять воїну Євгену!», - лунало в ритуальних молитвах  Благочинного Глобинського району, митрофорного протоірея Володимира.

 

Під звуки траурної музики духового оркестру траурна колона рушила до сільського цвинтаря. Проводжати воїна в останній шлях прийшло стільки людей, що вони, мабуть перебільшили і число жителів цього невеликого українського села, що виникло на місці козацьких хуторів.

На цвинтарі відбувся прощальний мітинг, який  провів Глобинський міський голова Станіслав Джусь. Командир військової частини,  де проходив  військову службу Євген Борильченко, не міг стримати свого хвилювання коли розповідав про колишнього свого воїна. В тишині  кожен міг почути ті добрі слова про померлого воїна, що звучали з вуст його командира: добрий, надійний і чуйний товариш, хороший воїн, як жаль…

Мирну тишу  цвинтаря розірвали постріли останнього салюту на честь воїна. Рідні, друзі, товариші по службі навіки прощаються з померлим, а рідна земля приймає в свої обійми свого сина, якому судилося  до кінця своїх днів чесно виконувати свій  обов’язок – бути громадянином і патріотом.

«Спасибі Вам батьки за те, що виховали такого чудового сина і вибачте, що доля не вберегла його, - ці слова на траурному мітингу прозвучали з уст міського голови. А прожив Євген всього 38 років земного життя. Був звичайним хлопцем, виростав в селі, навчався в школі, працював у приватного підприємця. Одружився, мав доньку-школярку. Коли над Україною зависла загроза військової   агресії сусідньої держави не злякався, не заховався за явними і уявними хворобами,  а пішов служити до війська.

Тож,  вічний спокій, вічна пам'ять  та царство небесне   воїну, якого віднині навіки прихистила рідна земля!

Траурна процесія на центральній вулиці села Черевані

Виступ на траурному мітингу командира військової частини,  де проходив службу наш земляк - Дмитра Найди