18 червня 2015 року,  в  обласній столиці Полтавщини зібралися депутати, щоб на своїй сесії  в числі інших питань  в черговий раз  розглянути і питання  проведення адміністративно-територіальної реформи на теренах області, а саме затвердити  перспективний план формування територій громад Полтавщини. До участі в  роботі   сесії були запрошені  керівники районів та окремі  голови  сільських селищних та міських рад. В числі запрошених був і Глобинський міський голова Станіслав Джусь.

Нарешті цього разу депутати обласної ради  спромоглися  затвердити перспективний  план формування  територій громад  Полтавської області. Однак цей план  далекий від   самого  принципу формування спроможних та самодостатніх громад, передбачених Методикою їх формування.

Як вважають депутати,  таким чином вони  прийняли план, який розпочне процес децентралізації влади на Полтавщині, хоча  фактично  його потрібно   було б закінчувати.    Затверджено   план про об’єднання 59 громад в області, і при цьому 200 «побажали» залишитися «незалежними». Мабуть такий стан справ свідчить про неналежну   роботу   по роз’ясненню та проведенню реформи.

Адже,  хто компенсує жителям «незалежних» рад,   ті економічні та соціальні втрати  які вони понесуть   в результаті   гальмування реформи, де  і хто їм надасть адміністративні та соціальні послуги,  як їм вирішувати питання життєдіяльності, благоустрою та розвитку населених пунктів.

Що стосується Глобинщини, то результатом спільної «творчості» районних та обласних  очільників стало те, що в районі затверджено чотири територіальні громади – Глобинська, Великокринківська, Пустовітівська   та … Манжеліївська.

При цьому білих плям, тобто тих  сільських та селищної рад, хто не попав в територіальні об’єднання  громад в районі майже половина. Найбільш повним є об’єднання з адміністративним центром  в районному центрі – Глобине. Ті зусилля які доклали працівники Глобинської міської ради по проведенню роз’яснювальної роботи не пройшли даремно. А якби ще їх і належним чином та своєчасно  підтримали  і   на районному рівні можливо б і результати з проведення реформи в районі були б набагато кращі.

До Глобинської об’єднаної територіальної громади згідно цього перспективного плану мають входити     Глобинська міська рада, Жуківська, Опришківська, Пирогівська,  Бабичівська та Борисівська сільські ради. Відмовилися від об’єднання з адміністративним центром – Пустовітівська та Обізнівська сільська рада. З цього приводу можемо висловити лише вдячність за ту відповідальність перед своїми виборцями, громадську позицію, яку проявили депутати Пузиківської сільської ради, які проголосували за об’єднання з Глобинською об’єднаною територіальною громадою. Однак зараз це питання не може бути вирішено, оскільки згідно із Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» об’єднуються лише суміжні громади. В даному випадку із-за території земель Пустовітівської сільської ради є розрив, а отже і таке об’єднання поки-що неможливе.

Що стосується, тих керівників сільських рад, які надали згоду на об’єднання в Глобинську міську об’єднану територіальну громаду, то можна стверджувати, що вони    в першу чергу переймалися інтересами своїх виборців, адже   тепер можна бути впевненим, що їх жителі знатимуть, де отримуватимуть адміністративні та соціальні послуги,   куди звертатися  за вирішенням тих чи інших питань та проблем. Глобинська територіальна громада буде перейматися проблемами забезпечення  жителів  населених пунктів громади транспортним сполученням, вирішенням нагальних проблем будівництва водопроводів, артезіанських свердловин, ремонтом та будівництвом доріг, благоустроєм та розбудовою населених пунктів. В сільських громадах, які надали згоду на об’єднання з адміністративним центром в м. Глобине   не закриються школи, дитячі заклади, ФАПи.  Скажемо так, в тих хто об’єднався є реальні шанси змінити щось на краще. В тих хто проявив,  так звану «самостійність»,  шансів змінити щось на краще не має. І  всі   розмови їх лідерів про хвилювання за селян і нібито відстоювання їх інтересів – звичайнісінький популізм.

Нові перспективні надходження до своїх місцевих бюджетів   отримають  тільки ті  громади, які пройшли  процес  об’єднання. То як жити чи виживати тим  сільським радам, які завдячуючи такому «успішному»  проведенні реформи залишились «за бортом»?  Хто за це відповість, чи знову,  ті хто «нашкодив» в стороні, а  як завжди розплачуватися селянам про яких так «попіклувались»?