Податковим кодексом України визначено, що подання податкової звітності – це є обов’язок платників податків, які подають за кожний встановлений цим Кодексом звітний період податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація, розрахунок – є складовими податкової звітності. У пункті 46.1 ст. 46 цього Кодексу визначено, що додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною. Не однозначно і завжди болісно було питання терміну запровадження нової або зміненої форми, тому у пункті 46.6 ст. 46 Кодексу також відмічено, що до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними ті форми декларацій (розрахунків), що діяли до такого визначення.

Пункт 48.3. Податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити:

• тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
• звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
• звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
• повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
• код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
• місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
• найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
• дата подання звіту (або дата заповнення ? залежно від форми);
• ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;
• підписи платника податку ? фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова звітність складена з порушенням норм пунктів 48.3 , 48.4 та 48.5 не вважається податковою декларацією.

Як і раніше податкова звітність подається до органів ДПС в один із такий спосіб:

• особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
• надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
• засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У пункті 49.11 ст. 49 Кодексу чітко визначено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

• 49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, ? протягом п’яти робочих днів з дня її отримання;
• 49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника – протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
  
  Тобто ми чітко повинні направити повідомлення платнику податків про відмову у прийнятті звітності з указанням причин та у встановлені терміни.

У Кодексі також передбачена більш жорстка відповідальність за неправомірні відмови працівників органів ДПС у прийнятті податкової декларації.

Також у пункті 49.17 започатковано запровадження створення автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подачі за допомогою мережі Інтернет звітності в електронному вигляді, обов’язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов’язкового державного страхування. Тобто, аналогічно процесу реєстрації суб’єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі, а не у всіх органах влади.