Відшуміла своїми пристрастями виборча компанія з місцевих виборів. Більша частина виборців взагалі проігнорували ці вибори. Чи це так вони зрозуміли свій демократичний вибір,  чи з інших причин, але маємо факт найнижчої явки виборців за всі відомі нам часи проведення виборів.  Та, мабуть,  одна з найбільших причин такої явки – це те, що за межу вічності відходять старші покоління, які звикли добросовісно з’являтися на виборчі дільниці.  

            І вчинити по-іншому вони, навіть,  і не уявляли собі. Адже до цього їх  привчала та спонукала попередня політична система суспільства. Судіть самі. Грудень 1945 року. Напередодні виборів  до Верховної ради  в усіх трудових колективах, організаціях, закладах і установах було організовано  вивчення виборчого законодавства, Конституції, промов компартійних «вождів». І не дай Бог комусь з  працівників,  робітників  чи  колгоспників  пропустити таке заняття або висловити свої думки, що йдуть в розріз з  «політикою партії». Ось, що про такі заходи писала районна газета «Соціалістична Глобинщина» за 9 грудня 1945 року: «Добре налагоджена робота (в підготовці до виборів) в гуртках по вивченню виборчого закону в колгоспі імені Сталіна  (с. Глобине). В колгоспі утворено 8 гуртків, в кожному з яких навчається по 20-25 колгоспників-виборців…

            В гуртках проведено по 7-8 занять, на яких вивчено  промову товариша Сталіна на передвиборчих зборах виборців Сталінської виборчої округи м. Москви  11 грудня  1937 року, доповідь т.Молотова про 28 річницю Великої Жовтневої Соціалістичної революції 6 листопада 1945 року, чотири глави із «Положення про вибори до Верховної ради СРСР» та кілька тем із Сталінської Конституції. Кращими агітаторами виявили себе Ситник М. – секретар КСМ, Гонтар А.С., Кука М.М. та Волошун М.О». Зрозуміло, що після такої «ґрунтовної» підготовки попробуй комусь не з’явитися  на вибори.

            До отримання Україною незалежності протрималась система проведення виборів за  призначених уже фактично правлячою компартією осіб. Радянсько-комуністична система виборів не мала такого поняття,  як конкуренція  на виборах.  Зажди на одне депутатське місце в окрузі був один кандидат. І лише на зламі століть  виборці стали дійсно обирати, а не просто приймати участь у виборах.

            До речі,  тоді поєднувалася добре і політика «батога і пряника». Тільки під час виборів можна було безкоштовно подивитися художній фільм, придбати дефіцитні продукти харчування та промислові товари. І знову відомості з  глобинської районки за 18 січня 1946 року:  «Ввечері після робочого дня, виборці зібралися на мітинг, присвячений реєстрації кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР. Голова виборчої комісії Сльота К.А. (Катерина Артемівна Сльота,  вчитель, тоді - директор Глобинської середньої школи №1)  відкрила мітинг… Після мітингу для виборців була продемонстрована кінокартина «Машенька» та силами учнів поставлена «Суєта»» (комедія Карпенка-Карого).  

            І це все на фоні страшенного  фізичного  навантаження на людей праці. Адже саме в цей час вони  відбудовували вщерть зруйновані війною господарства,  проживали,   в переважній більшості,  в землянках, в ледь пристосованих приміщеннях, холодні і напівголодні. Тоді за все: за  підібраний на полі колосок,  за невиконання трудоднів, за низькі результати на роботі, спізнення чи не вихід на роботу, не здані державі продподатки – кримінально переслідували.

            Ось лише два факти які вказують, якими були вимоги та як карала система за їх не виконання.

            З Постанови РНК СРСР і ЦК ВКП (б)  за 1944 рік – «Встановити на період збирання врожаю 1944 року обов’язковий  вихід на роботу всіх працездатних дорослих колгоспників  від 14 років і старше…»

            Січень 1946 року. Народний суд в Глобине  засуджує місцеву жительку Козуб Милашку Леонтіївну  на 5 років позбавлення волі за те, що вона із власного домогосподарства не виконала план поставки м’яса  державі…

            Тож може варто  для того, щоб зберегти наші демократичні надбання, які ми маємо зараз, все таки відриватися від усіх своїх нагальних потреб і  проявляти власне волевиявлення  під час  виборів, і не через  страх чи  примус, а щоб  ніхто і ніколи не  змінив наш державницький та демократичний устрій.