Сьогодні відзначається міжнародний день волонтера. Цей громадський рух, зародки якого розпочалися, як вважається, ще в середині ХІХ століття із створенням   Міжнародного комітету Червоного Хреста, яке ініціював  1859 року Жан Анрі Дюнан. Саме його безкорисливі ідеї служіння тим, хто особливо гостро цього потребував – хворим, пораненим, немічним  стали  ідеями , які сприймалися багатьма прогресивними людьми світу.

З часом цей рух добровільної, безкорисливої та суспільно корисної діяльності набував більш ширших форм та охоплював своїми ідеями все більшу кількість людей.  В середині минулого століття   для координації та об’єднання зусиль волонтерського руху було створено  Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби під егідою ЮНЕСКО.

В Україні завжди були в пошані люди,  які займалися   благочинною діяльністю і звали їх,  як  правило,  доброчинцями, добровольцями, громадськими діячами, альтруїстами і лише з кінця ХХ століття –  з’явилася назва «волонтер». Та найбільшого розмаху в Україні цей рух набрав в  ХХІ столітті. Події першого Майдану, а потім Єромайдану  і послідуюча за ним агресія Росії породили в Україні цілий суспільний рух - волонтерство.  При  чому,   цей рух  виник стихійно, не був нав’язаний чи принесений ззовні – це був рух народних мас, який мав безпрецедентний масштаб. Коли українська армія практично знищена і розграбована  своїми скнарами-олігархами  і засланцями-чужаками на постах міністрів оборони,   опинилася  сам-на-сам з армією озброєного до зубів російського агресора,    лише  рух народних мас,  волонтерство врятували і українських воїнів,  і Україну від знищення  підступним  ворогом. Того найгрізнішого для незалежної України 2014 року  практично кожний патріот своєї країни, кожний українець, кожна українська родина долучилася до волонтерської допомоги. Чи то була СМС на підтримку  Збройних Сил, чи продукти харчування, одяг, чи кошти, але кожен долучався, як міг  і  як  дозволяли йому його статки.

Та саме основне, що сталося в цей час – це масовий волонтерський  рух громадян.   Волонтери стали  добровільними зв’язковими між армією та її народом. Збирання продуктів харчування, одягу, предметів  гігієни та інших речей першої необхідності  та коштів, придбання військової амуніції та обладнання,   їх доставка та передача воїнам АТО набули масового характеру. Практично в кожному населеному пункті від великого міста і до глибинного українського села були свої волонтери, які добровільно взяли на себе таку  безкорисливу місію. І саме головне, що на відміну від політичних партій чи рухів, які вкладають мільйони коштів на те, щоб завоювати симпатію  народних мас – волонтери відразу здобули в суспільстві повагу та авторитет. Адже, їх в першу чергу,  виділяє  справжній патріотизм, щире почуття обов’язку, прагнення до свободи та демократії, доброта та небайдужість. Волонтерство в нашій державі, ставши однією з найпоширеніших та найавторитетніших форм благодійності, одночасно   стає і однією з  підвалин формування нового обличчя громадянського суспільства не байдужого до чужої біди та нетерпимого до зради, здирництва та корупції.

Глобинщина теж не стояла осторонь волонтерського руху. Практично, кожен керівник  підприємства,  фермерського господарства  чи приватний підприємець долучився до волонтерського руху, як особистою участю так і наданням фінансової чи матеріальної допомоги. Участь в волонтерському рухові  приймають організації, державні установи і органи місцевого самоврядування, освітні заклади та прості громадяни. Тож, можемо констатувати,   що це свято – Міжнародний день волонтера є і святом всього нашого українського народу, який на практиці доказав, що волонтерство  здатне творити чудо.

Працівники Глобинської міської ради під час надання волонтерської допомоги продуктами харчування для Збройних Сил України