Є в місті Глобине заклад торгівлі, який  за всі часи свого існування мав славу такої собі забігайлівки – «бугор». Та все ж, щоб про нього не говорили,  він постійно діяв,  мав своїх  постійних клієнтів і не одне покоління глобинців побувало в стінах цього закладу. Раніше він був більше схожий на робочу столову, адже в радянські часи тут можна було дешево та смачно похарчуватися, а ще  можна було випити пива та більш «гарячіших» напоїв. Такий собі – дешевенький ресторанчик. Та часи мінялись, як і власники цього закладу. Зараз – це місце відпочинку молоді, переважно   у вечірній та нічний час. Здавалось, що тут поганого, адже молодь повинна спілкуватися, знайомитись, проводити своє дозвілля. Та є й маленьке але…

Набравши пива чи інших напоїв, якихось продуктів,  молодь йшла в розташований поруч сквер, де присівши на дерев’яній лавці   споживала придбане та таким чином спілкувалась з природою. І не так би все було погано, якби ж знову не оте маленьке але… Все, що було не спожите, а також тара від напоїв і продуктів харчування, все тут же скидалося прямо на землю – в різні  сторони від себе. Таке спілкування з природою з часом перетворилося на посиденьки біля смітника. І нікого це не хвилювало, не дивувало – бо просто звиклися. Звиклися з  брудом, сміттям, антисанітарією. Ні власники закладу, ні самі  «відпочивальники», аж ніяк не реагували, що куча  сміття набувала все більших розмірів, що нормальні люди задоволення від  перебування біля смітника, як  правило не відчувають.

І хтозна стільки б це тривало і яких розмірів би набрала ця гора сміття,  якби на неї не натрапили комунальники. Звісно, що таку лавку «прикрили», прибравши її. Сміття приберуть, але ж до поки  ми будемо такі байдужі. Чому ми продовжуємо смітити там де живемо? Невже  зберегти довкілля для себе і наступних поколінь не варте того, щоб ми були охайнішими і екологічно свідомими?

В такий смітник перетворили були "відпочивальники" один з куточків Свято-Михайлівського скверу